Родина

Любові всі віки покірні ( частина 8)

НачалоВ коридорі почувся шум, який відволік Іру від недавніх спогадів. Вона піднялася зі стільця і вийшла в передпокій. На порозі стояла у раз помолоділа, Зінаїда Кузьмівна, з великим букетом квітів, а за нею, Ірина побачила високого імпозантного чоловіка у світлій сорочці.

– Ірочка, ти вже приїхала?- вигукнула мама, – Познайомся – це Петро Іванович, я тобі про нього розповідала.Чоловік зробив кілька кроків вперед, простягнув дівчині руку, вона , у відповідь простягнула свою, і Петро Іванович галантно поцілував її.Близько двері знову послухався шум, це Юлька увірвалася в коридор, несучи в руках морозиво.

– Дідусь Петя, я купила «Ласунку», як ти просив.Побачивши матір, вона кинулась їй назустріч, як, тримаючи морозиво в руках.- Ти мене зараз всю перепачкаешь, – засміялася Іра, підхоплюючи дочку на руки.

– Мама, мені тобі стільки всього потрібно розповісти, – прошепотіла їй на вухо Юлька.Іра опустила доньку на підлогу:- Обов’язково розкажеш всі свої секрети. Тільки трішечки пізніше, домовилися?Юлька згідно кивнула і втекла в сторону кухні.

Ввечері у великій кімнаті був накритий святковий стіл, на чолі якого урочисто сиділи Зінаїда Кузьмівна і Петро Іванович. Іра з Юлькою сиділи на протилежній стороні і з посмішкою дивилися на смущавшуюся бабусю.Петро Іванович піднявся зі свого місця, тримаючи в руках келих з шампанським:- Дорогі, Іра і Юлечка! Я дуже радий, що ми зібралися всі разом, тому, насмілюся попросити у вас руку і серце вашої мами і бабусі.

Сподіваюся, що ви мені не зробите, – він з хвилюванням дивився на Іру.- Матуся, Петро Іванович, – звернулася до них Ірина, – я дуже за вас рада. І хочу побажати вам щастя і довгих спільних років, – вона простягнула свій келих у бік матері і Петра Івановича.

– Спасибі, доню, – Зінаїда Кузьмівна витерла сльози,- Ти теж обов’язково будеш щаслива. Коли – небудь, – тихо додала вона.За столом було жваво, Петро Іванович розповідав про свою морську службу, в яких країнах йому пощастило побувати.

Іра ділилася своїми враженнями від Греції, Юлька розповіла, як вони з дідусем Петром і бабусею Зіною їздили в парк і каталися на каруселях. Вірніше, каталися тільки Юлька і Петро Іванович, а Зінаїда Кузьмівна стояла осторонь і милувалася на них.Прибравши зі столу і залишивши Юльку і дідуся Петю дивитися мультики, Іра з матір’ю сіли за кухонний стіл, щоб трохи «посумерничать», як висловлювалась Зінаїда Кузьмівна.

– Мама, ти щаслива?- обережно запитала Іра.- Ти знаєш, так,- трохи подумавши, відповіла жінка,- У школі я на Петю не звертала ніякої уваги, хоча мені лестило, що він постійно ходив за мною. Але мені подобався самовпевнений і нахабний Сашка, який потім став твоїм батьком.

А виявилося, що моє щастя поруч знаходилося, тільки я відмахувалася від нього.- Та вже, – зітхнула Ірина, – Що маємо не бережемо, втративши – плачемо.- А у тебе як з Андрієм? – поцікавилася мати, – Він готовий до розлучення?- Ой, мамо, у мене все складно.

Його дружина зараз вагітна, тому він знову просить трохи почекати, – розвела руками дівчина.- Ну і скільки ти збираєшся чекати?- обурилася Зінаїда Кузьмівна,- Так можна і все життя прочекати.- Мама, давай не будемо обговорювати цю тему, – попросила дочку, – Розкажи краще про свої плани.

– Ну, що тобі сказати, – простягнула мати,- Через два дні ми з Петром Івановичем їдемо в Пітер, він спеціально за мною на машині приїхав, щоб забрати речі.- Так швидко! – вигукнула Іра, – Як же ми без тебе залишимося? – дівчина схопилася зі стільця і обняла матір.- Ну, хочеш, я залишуся? – квапливо запропонувала мати.

– Ні, що ти,- злякалася Іра, – Ми з Юлькою впораємося, головне, щоб ти була щаслива.Через кілька днів, Іра з дочкою стояли біля машини Петра Івановича і витирали сльози, проводжаючи бабусю. Яка, по черзі обіймала їх і теж плакала.

– Рідні мої, я буду дуже вам нудьгувати. А на зимові канікули, ми з Петром Івановичем чекаємо вас в гості.- Дідусь Петя, бабуся Зіна, ми обов’язково до вас приїдемо, – схлипуючи, сказала Юлька.

Петро Іванович завів машину і рушив у дорогу. Іра з Юлька махали вслід, поки машина не зникла з очей.Повернувшись в спорожнілу квартиру, Іра зібрала розкидані речі, помила посуд, що залишилася після сніданку і, щоб хоч якось відволіктися, запропонувала дочці прогулятися по парку.

Юлька з радістю погодилася, не часто їй випадала можливість побути наодинці з мамою, яка була зайнята роботою, то навчанням.Вони неспішно йшли по алеї і розмовляли про все на світі. Іра розповідала, яких красивих рибок бачила, коли пірнала в море , а Юлька переказувала мультфільм, який дивилася в кінотеатрі, коли ходила туди з бабусею Зіною.

Їм було так добре разом, вони йшли , тримаючись за руки, як дві подружки.Продовження завтра..
.

Related posts

Leave a Comment